Ви помітили зміни у поведінці своєї дитини? Вона сумна, роздратована чи агресивна? Можливо, дитина часто виражає страх та тривогу, або постійно жаліється на біль у животі чи голові? Ці ознаки можуть бути симптомами депресії. У цьому відео досвідчений психіатр розповідає на які зміни в емоціях та поведінці дитини слід звернути увагу та як отримати необхідну допомогу. Вмикайте відео, щоб дізнатися цю важливу інформацію прямо зараз.
Коментує к.м.н., зав. відділенням первинного психотичного епізоду Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні №3 Мангубі Дмитро Олександрович.
Діагностування такого тяжкого захворювання як клінічна депресія потребує комплексного підходу, в першу чергу, тому що причини виникнення депресії різні й можуть включати спадкову схильність, перенесену психологічну травму, постійний стрес і навіть соматичні захворювання (наведений перелік причин, на жаль, неповний).
Протягом багатьох десятиліть «золотим стандартом» лікування депресивних розладів вважалося поєднання медикаментозної терапії (препаратів з різних груп антидепресантів та деяких інших лікарських засобів) і психотерапії, тобто застосування словесного впливу на психіку людини, що страждає на психічний розлад (у даному випадку – на депресію) з терапевтичною метою.
Дані деяких досліджень стану й функціонування нервової системи, а також радіологічні дані про причетність судинних захворювань до розвитку деяких типів депресії у літніх людей стали основою опису судинної депресії, вікового розладу настрою. Клінічні й рентгенологічні прояви та часте поєднання з когнітивними розладами відрізняють її від інших типів депресії.
Симптоми депресії, які відчувають хворі люди, включають втрату надії, відсутність мотивації та значне зниження активності у повсякденній діяльності. Кожен переживає депресію по-різному, і деякі люди можуть не відчувати того, про що повідомляють інші.
Діагностування такого тяжкого захворювання як клінічна депресія потребує комплексного підходу, в першу чергу, тому що причини виникнення депресії різні й можуть включати спадкову схильність, перенесену психологічну травму, постійний стрес і навіть соматичні захворювання (наведений перелік причин, на жаль, неповний).
Протягом багатьох десятиліть «золотим стандартом» лікування депресивних розладів вважалося поєднання медикаментозної терапії (препаратів з різних груп антидепресантів та деяких інших лікарських засобів) і психотерапії, тобто застосування словесного впливу на психіку людини, що страждає на психічний розлад (у даному випадку – на депресію) з терапевтичною метою.
Дані деяких досліджень стану й функціонування нервової системи, а також радіологічні дані про причетність судинних захворювань до розвитку деяких типів депресії у літніх людей стали основою опису судинної депресії, вікового розладу настрою. Клінічні й рентгенологічні прояви та часте поєднання з когнітивними розладами відрізняють її від інших типів депресії.
Симптоми депресії, які відчувають хворі люди, включають втрату надії, відсутність мотивації та значне зниження активності у повсякденній діяльності. Кожен переживає депресію по-різному, і деякі люди можуть не відчувати того, про що повідомляють інші.
Депресію зазвичай лікують за допомогою лікарських засобів, психотерапії або їхнього поєднання, і найчастіше після такого лікування симптоми депресивного розладу зникають. Проте іноді симптоми хвороби після типового лікування спостерігаються й далі. У таких випадках лікарі вважають, що у пацієнта є «резистентна депресія» (РД), або «терапевтично резистентна депресія» (ТРД).